ТРУДОВА УГОДА

Місто ......., ....... року, ...... місяця, ...... числа

ЗАМОВНИК: ............, в особі ............., що діє на підставі ........, з одного боку, і

ВИКОНАВЕЦЬ: ..........., з іншого боку, які спільно іменуються «Сторони»,

уклали дану Угоду про наступне:

ПРЕДМЕТ УГОДИ

  1. ЗАМОВНИК доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ приймає на себе зобов’язання виконати наступні роботи: .......... у строк до .............
  2. ВИКОНАВЕЦЬ зобов’язується виконати обумовлену цією угодою роботу з відмінною якістю виконання, з дотриманням норм охорони праці, санітарії та техніки безпеки.
  3. ЗАМОВНИК забезпечує ВИКОНАВЦЯ всім необхідним для виконання роботи, передбаченої цією угодою.
  4. ЗАМОВНИК, в особі уповноваженого на це працівника, зобов’язаний своєчасно прийняти й оплатити роботу.

РОЗМІР І ПОРЯДОК ОПЛАТИ

  1. За виконану роботу ЗАМОВНИК виплачує ВИКОНАВЦЕВІ ......... гривень.
  2. Оплата відбувається не пізніше .......... від дня прийняття роботи.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

  1. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов’язань у відповідності до чинного законодавства.
  2. У разі порушення цієї угоди ВИКОНАВЕЦЬ зобов’язується відшкодувати ЗАМОВНИКУ завдану матеріальну шкоду.

ДОСТРОКОВЕ РОЗІРВАННЯ УГОДИ

  1. У випадку порушення однією із сторін зобов’язань, передбачених цією угодою, інша сторона має право розірвати її в односторонньому порядку, попередивши про це за два тижні.

ІНШІ УМОВИ

  1. Спори між СТОРОНАМИ по цій угоді, при неузгодженні їх шляхом переговорів, розглядаються судом.

Адреси та підписи сторін

Коментарі

Трудовий договір чи трудова угода?

Розмежування трудових і цивільно-правових договорів, заснованих на трудовій діяльності осіб, на практиці має велике значення, оскільки їх змішування може спричинити неправильне застосування законодавства. Ускладнює ситуацію схожість понять «трудовий договір» та «трудова угода», які насправді позначають зовсім різні за своєю природою трудовий та цивільно-правовий договори, які по-різному укладаються, змінюються, розриваються та створюють відмінні один від іншого правові наслідки. У випадку виникнення конфлікту між сторонами укладеного договору необхідно чітко визначитись, який вид договору між ними був укладений, позаяк законодавство про працю поширюється тільки на осіб, що уклали трудовий, а не цивільно-правовий договір.

Особливості трудового договору

Як відомо, відповідно до Кодексу законів про працю України трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, згідно з якою працівник бере на себе зобов’язання виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник зобов`язується виплачувати заробітну плату і забезпечувати умови праці, які є необхідними для виконання роботи та передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір має певні юридичні ознаки, що вирізняють його від подібних категорій та допомагають більш повно дослідити конкретний зміст. Так, проаналізувавши положення законодавства, можна виокремити такі особливості трудового договору.

Трудовий договір укладається як в усній, так і письмовій формі. Переважною (відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП) є письмова форма, додержання якої обов’язкове під час організаційного набору працівників; під час укладення контракту; у разі якщо працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі; в інших випадках, передбачених законодавством України. У письмовій формі укладається трудовий договір про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я, а також якщо приймаються на роботу неповнолітні. Трудовий договір укладається в двох примірниках, з яких один знаходиться у працівника. Тому в разі відсутності у працівника примірника трудового договору в письмовій формі вважається, що трудовий договір укладено в усній формі. Укладення трудового договору в будь-якій формі оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженим ним органом про зарахування працівника на роботу. Частина 3 ст. 24 КЗпП передбачає, що трудовий договір вважається укладеним у разі якщо наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. У наказі про прийняття на роботу зазначається прізвище, ім’я, по батькові особи, посада чи робота, на яку приймають працівника, з якого числа він приступає до роботи і розмір оплати за працю.

У випадку прийняття на роботу для виконання окремих видів трудової діяльності встановлюються спеціальні правила. Так, прийняття на державну службу на посади третьої-сьомої категорії здійснюється переважно на конкурсній основі. Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців регулюється Положенням, затвердженим постановою № 782 Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. Заміщення певних посад відбувається шляхом виборів. Судді місцевих судів обираються або призначаються ВР або Президентом. Прийняття керівника держпідприємства, що перебуває у загальнодержавній власності, здійснюється міністерством, відомством або іншим органом, уповноваженим управляти цим підприємством, шляхом підписання контракту і призначення його на посаду.

Влаштовуючись на роботу, працівники зобов’язані подати трудову книжку і паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред’явити довідку з будинкоуправління (ЖЕК) або сільської ради про останнє заняття, паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. Неповнолітні, яким ще не виповнилось 16 років, замість паспорта подають свідоцтво про народження. Військовослужбовці, звільнені зі Збройних сил України та інших військових та правоохоронних формувань, створених відповідно до законодавства України, подають військовий квиток. Звільнені з місць відбування кримінального покарання зобов’язані подати довідку про звільнення.

Якщо колективний договір за своєю юридичною природою є документом колективним і фактично абстрактним, адже він стосується виконання трудових обов’язків лише абстрактно, тобто стосується всіх працівників на певному підприємстві, які підпадають під дію цього колективного договору, то трудовий договір носить суто індивідуальний характер і стосується встановлення фактичних правовідносин тільки між власником або уповноваженим ним органом та працівником, який влаштовується на роботу.

Трудовий договір, як правило, укладається на невизначений строк (безстроково). Проте в окремих випадках він може укладатися і на певний строк (встановлений за погодженням сторін) або на час виконання певної роботи. Зокрема, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи, або умов їх виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Необґрунтована відмова в прийнятті на роботу заборонена. Обґрунтованою слід вважати відмову у зв’язку з відсутністю вакантних місць, відсутності необхідної кваліфікації у працівника, а також у разі прямої заборони чинним законодавством (праця вагітних жінок і неповнолітніх на важких роботах і на роботах з шкідливими умовами праці тощо). Також заборонено прийняття на роботу осіб, котрі є близькими родичами, якщо їхня праця пов’язана з безпосередньою підлеглістю або підконтрольністю одне одному.

Якому договору віддати перевагу?

Однак останнім часом дехто з юристів висловлює думку, що трудовий договір як організаційно-правова форма здійснення найманої праці в умовах ринкової економіки вичерпав себе, а його місце займає цивільно-правовий договір про працю. На відміну від трудового договору, цивільно-правовий договір є угодою двох або більше осіб стосовно встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов’язків. Так, від трудового договору треба відрізняти цивільно-правові договори про працю, що відомі на практиці під назвою «трудові угоди». Вони також є переважно двосторонніми і передбачають виконання роботи та передачу замовнику її результатів.

Однак застосовуються ці договори, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Таким чином, вони використовуються для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

Якщо за трудовим договором працівник виконує роботу під керівництвом роботодавця і останній зобов’язаний організовувати роботу та забезпечувати процес її виконання, то за цивільно-правовим договором підряду особа виконує замовлення самостійно або із залученням інших виконавців, розпоряджаючись робочим часом на власний розсуд. Відокремлює трудовий договір від цивільно-правових договорів, предметом яких є лише визначений результат праці, виконання індивідуального трудового завдання (замовлення, доручення), здійснюваного без підпорядкування виконавця роботи внутрішньому трудовому розпорядкові на підприємстві, в організації чи установі власника також те, що працівник, який працює на його умовах, зобов’язаний дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, встановлених на підприємстві і відповідно до ст. 30 КЗпП самостійно виконувати доручену йому роботу. За невиконання чи неналежне виконання вимог, передбачених правилами трудового розпорядку, працівника можна притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Натомість під час укладання цивільно-правових договорів процес праці виконавця не регламентується. Підрядник сам організовує свою роботу, визначає час початку і закінчення щоденної роботи, розподіляє час роботи і її тривалість на свій розсуд. У випадку виконання завдання за договором підряду та інших договорів цивільного права процес праці та умови її застосування перебувають за межами зобов'язальних правовідносин. Праця слугує тут лише способом виконання зобов'язань. За цивільно-правовими договорами встановлюється тільки кінцевий термін виконання завдання.

І, зрештою, основним критерієм, що допомагає розмежувати трудовий договір і цивільний договір про працю є те, що в першому випадку предметом угоди виступає жива праця людини, тобто сам працівник, а в другому – матеріалізований результат праці або завдання одноразового характеру.

Підсумовуючи доцільно зауважити, що певні переваги цивільно-правових форм найму здебільшого існують для наймачів чи роботодавців. Однак працівникам, котрі можуть спокуситися на дуже незначні переваги цивільно-правових форм найму, слід пам’ятати, що суттєво незахищеними залишаються їх права та інтереси як фактичних виконавців, що зголошуються для роботи за трудовими угодами. Адже у разі виконання цивільно-правових договорів не діють гарантії, які встановлені законодавством про працю України.

Розмежування трудових і цивільно-правових договорів, заснованих на трудовій діяльності осіб, на практиці має велике значення, оскільки їх змішування може спричинити неправильне застосування законодавства. Ускладнює ситуацію схожість понять «трудовий договір» та «трудова угода», які насправді позначають зовсім різні за своєю природою трудовий та цивільно-правовий договори, які по-різному укладаються, змінюються, розриваються та створюють відмінні один від іншого правові наслідки. У випадку виникнення конфлікту між сторонами укладеного договору необхідно чітко визначитись, який вид договору між ними був укладений, позаяк законодавство про працю поширюється тільки на осіб, що уклали трудовий, а не цивільно-правовий договір.

Гуцул Іван «Правовий тиждень»

 
Online consultation